Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/800/12892/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Мороз Л.Л.,

Горбатюка С.А.,

Донця О.Є.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 09.03.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» за період з 01.06.2008 року по 01.10.2009 року.

Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 09.03.2010 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії відповідача. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману пенсію з серпня по грудень 2008 року у розмірі 9656,75 грн., з січня по жовтень 2009 року у розмірі 24248,70 грн.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року постановлено залишити без змін постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 09.03.2010 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_3 є інвалідом 2-ої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни у зв'язку із хворобою, пов'язаною з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської атомної станції та віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

ОСОБА_3 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим та отримує пенсію за вислугу років відповідно до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю згідно статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

28.01.2008 року ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим із заявою про переведення його на основну державну пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом від 05.02.2008 року Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим відмовило ОСОБА_3 у задоволенні його заяви.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Колегія суддів вважає, що відповідач неправомірно відмовив ОСОБА_3 у задоволенні його заяви про перехід на основну державну пенсію відповідно до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» оскільки таке право йому гарантоване статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Таким чином, після звернення з відповідною заявою ОСОБА_3 мав право на призначення з 01.02.2008 року основної пенсії згідно із статтею 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, у всіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по другій групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком.

Крім того, за змістом статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, яка згідно зі статті 28 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Проте, розрахунок додаткової пенсії позивачу відповідачем проведено виходячи з розміру, встановленого постановами Кабінету Міністрів України.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Отже, дії відповідача щодо невиплати державної та додаткової пенсії у розмірах передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанції щодо задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача конкретної суми коштів.

За змістом статей 105 та 162 КАС України способами захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити нарахування та виплату допомоги за конкретний період, а визначення конкретної суми належить до компетенції відповідача.

Крім того, частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Крім зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсійних виплат у цій справі необхідно також зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_3 основну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки це необхідно для повного захисту прав, про захист яких просить позивач. Так, зобов'язання відповідача виплати основну пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не можливе без зобов'язання призначити таку пенсію.

Що стосується позовних вимог про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту» колегія суддів вважає їх необґрунтованими у зв'язку з таким.

Відповідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (у редакції, чинній до 01.01.2006 року) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.

З 01.01.2006 року набрав чинності Закон України від 05.10.2005 року № 2939-IV «Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яким внесено зміни до статті 13 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до яких інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач отримував підвищення до пенсії у розмірі, що відповідає новій редакції статті 13 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне прийняти рішення про відмову у позові у частині вимог про проведення виплат відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись статями 220, 222, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 09.03.2010 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим призначити ОСОБА_3 з 01.02.2008 року основну пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_3 державну пенсію як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру пенсії, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.06.2008 року по 01.10.2009 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну додаткову пенсію як особі, постраждалій від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду 2 групи згідно зі статтею 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з розрахунку 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 01.06.2008 року по 01.10.2009 року, з урахуванням проведених виплат.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: